Директор інституту

Ю.Л.Волянський народився 12 лютого 1940 р. в селі Ново-григорівка Арбузинського району , Миколаївської області. У 1963 році закінчив Одеський медичний інститут ім. М.І. Пірогова. З 1983 року - директор ХНДІМІ ім.І.І.Мечникова та завідуючий кафедрою клінічної імунології і мікробіології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України. Ю.Л.Волянський доктор медичних наук (1980), професор (1981), академік АН Вищої школи України (1994), академік екологічної академії України (1996).

Ю.Л. Волянський видатний науковець, авторитетнiсть наукових праць якого визнана свiтовою спiльнотою. Серед широкого кола напрямків наукової діяльності Ю.Л. Волянського найбільш значним здобутком є розробка концепції системного аналізу, співставлення і прогнозування медичних та соціальних наслідків ядерних катастроф на основі всесторонньої оцiнки та узагальнення матеріалів з ядерних випробувань на Семипалатинському і Новоземельному полігонах, надзвичайних ситуацій на виробництві "Маяк" (Південний Урал), аварії на Чорнобильській АЕС. Ним відпрацьовані питання механізмів, етапності, послідовності та тривалості негативних ефектів ядерного враження на окремих територіях, співвідношення стохастичних і нестохастичних явищ у їх поєднанні. Ним сформулювана гіпотеза про неадекватність діючих підходів до оцінки окремих наслідків ядерних катастроф виключно з позицій впливу малих доз іонізуючої радіації, оскільки вказані ефекти мають комбінований характер. Він обгрунтував висновок про домiнуючу роль нейроiмуноендокрiнної регуляцii в патологiї на фонi дiї екстремальних факторiв надзвичайних ядерних ситуацiй.

Велику наукову цiннiсть для України мають досягнення Ю.Л. Волянського в областi вивчення ВIЛ-iнфекцiї та СНIДу. Ним проаналiзованi гiпотези щодо походження цього захворювання, особливостей структури i бiологiчних властивостей збудника. Вiн дослiдив механiзми взаємодiї вiрусу імунодефіциту людини з рецепторним апаратом клiтин-мiшеней, розкрив особливостi iмунного статусу при СНIДi, означив роль аутоiмунних процесiв у розвитку цього захворювання i при реакцiї "трансплантант проти господаря".

Ю.Л. Волянський автор 23 монографій, 418 наукових статей, 23 методичних рекомендацiй для лiкарiв i бiологiв, 16 лiкарських та профiлактичних препаратiв, прийнятих до промислового виробництва в Україні та закордоном. Йому належить 67 авторських свiдоцтв та патентiв України i зарубiжних країн на новi лiки, способи отримання, методи дiагностики захворювань. Вiн бiльше 20 рокiв представляє вiтчизняну мiкробiологiчну i фармацевтичну науку на мiжнародних конгресах, симпозiумах, з'їздах, конференцiях. Пiдтримує активнi мiжнароднi зв'язки з науковцями Росiї, Францiї, Японiї, Нiмеччини, США, Куби, Польщi, Угорщини, Iталiї. Його iм'я занесене до авторитетних мiжнародних бiблiографiчних видань, в тому числi до енциклопедичного словника "Хто є Хто в Українi". За визначнi науковi досягнення вiн в 1987 р. був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, а в 1991 р. йому першому в незалежній Україні присвоєно почесне звання "Заслужений дiяч науки i технiки України".

Ю.Л. Волянський фундатор авторитетної наукової школи, більшість із науковців якої працює у ВУЗах і науково-дослідних установах України. Пiд його керiвництвом захищенi 8 докторських та 32 кандидатськi дисертацiї з медичних, бiологiчних та ветеринарних наук. Завдяки цим здобуткам та наполегливiй, кропiткiй органiзацiйнiй роботi вiн домiгся вiдкриття у 1991 р. при IМІ iм. I.I. Мечникова АМН України спецiалiзованої ради з захисту кандидатських i докторських дисертацiй за спецiальнiстю "мiкробiологiя", яку очолював до 1999 р. (до обрання членом експертної ради ВАК України). Крiм того, Ю.Л. Волянський є головою Харкiвського наукового товариства мiкробiологiв та епiдемiологiв, на громадських засадах очолює Харкiвську фiлiю Українського наукового товариства епiдемiологiв, мiкробiологiв i паразитологiв iм. К.Д. Заболотного та Харкiвську фiлiю Українського мiкробiологiчного товариства (секцiї мiкробiологiв та епiдемiологiв). Вiн є членом редколегiї провiдних вiтчизняних i зарубiжних галузевих журналiв "Мiкробiологiчний журнал", "Провiзор", "Вiсник фармацiї", "Клiнiчна фармацiя", "Медична радiологiя", "Антибиотики и химиотерапия", "Iнфекцiйнi хвороби", "Бюлетень экспериментальной медицины", заснував видання в місті Харкові і є головним редактором міжнародного фахового журналу "Анали Мечниківського інституту".

Ю.Л. Волянський видатний органiзатор i блискучий педагог з бiльш нiж 30-рiчним стажем викладацької роботи. Вiн пройшов шлях вiд аспiранта кафедри до професора, академiка АН Вищої школи України. Ю.Л. Волянський є iнiцiатором i орагнiзатором реформування в 1988 р. Харкiвського НДI мiкробiологiї, вакцин та сироваток iм. I.I. Мечникова в Харкiвський НДI мiкробiологiї та iмунологiї iм. I.I. Мечникова. За останнє десятирiччя безпосередньо його зусиллями в Інститутi створено ряд нових, вiдповiдаючих сучасним науковим спрямуванням, тематичних пiдроздiлiв: лабораторiя клiнiчної iмунологiї та алергологiї, лабораторія математичного моделювання патологічних, імунологічних та фармакотерапевтичних процесів, лабораторiя нових та маловивчених інфекційних захворювань, лабораторiя екологiчного та епiдемiологічного монiторингу. Ю.Л. Волянський обгрунтував необхiднiсть i в 1987 р. органiзував при Українському iнститутi удосконалення лiкарiв (зараз - Харкiвська медична академiя пiслядипломної освiти) кафедру клiнiчної iмунологiї та мiкробiологiї, на якiй проходять навчання для пiдвищення квалiфiкацiї з медичної мiкробiологiї та iмунологiї лiкарi i бiологи міста Харкова, Харківської області та інших регiонiв Украiни.

Ю.Л. Волянський активно спiвпрацює iз багатьма закладами охорони здоров'я, надаючи їм органiзацiйно-методичну та практичну допомогу. Визначним є його особистий внесок в перiоди запобiгання та лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй, пiд час яких на IМI iм. I.I. Мечникова АМН України покладаються функцiї головного координуючого центру з стабiлiзацiї ситуацiї та недопущення масових iнфекцiйних захворювань. Вiн приймав участь в розробцi та втiленню протиепiдемiчних i санiтарно-обмежуючих заходiв для недопущення розповсюдження в державi особливо небезпечних iнфекцiйних захворювань при виконаннi Указiв Президента України "Про надзвичайну ситуацiю на чуму та необхiднi протиепiдемiчнi заходи" (вiд 30.09.1994 р.), "Про невiдкладнi заходи боротьби iз захворюваннями на холеру" (вiд 19.09.1994 р.), Постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украiни "Про заходи для припинення поширення захворюваностi на холеру та чуму" (№ 679 вiд 03.10.1994 р.), вiдповiдних наказiв та розпоряджень Мiнiстерства охорони здоров'я України. Найбiльш яскравим здобутком Ю.Л. Волянського на цьому напрямку дiяльностi є високорезультативна робота по лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Диканiвських очисних спорудах в місті Харкові влiтку 1995 року. Завдяки науково обґрунтованому i чiтко виконаному комплексу заходiв в надзвичайно складнiй та нестандартнiй екологiчнiй ситуацiї, яка виникла в результатi цiєi аварiї в регiонi Харкiвської, Донецької та Луганської областей, не було допущено ускладнення епiдемiчної cитуацiї, вдалося запобiгти масовим бактерiйним та вiрусним кишковим захворюванням. Пропозицiї Ю.Л. Волянського щодо заходiв з недопущення кишкових iнфекцiй були взятi за основу "Рiшення Урядової комiсiї по лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Диканiвських очисних спорудах" (вiд 17.07.1995 р.).